Оперізуючий лишай: симптоми, причини, фото та методи лікування

Оперізуючий лишай, або herpes zoster, виникає через повторну активацію вірусу Varicella zoster (VZV). Після перенесеної вітряної віспи вірус не зникає з організму повністю, а залишається в нервових гангліях. Через роки він може активуватися знову й спричинити характерний біль та висип.

У частини людей спочатку з’являються печіння, поколювання або біль на обмеженій ділянці шкіри, а вже пізніше — пухирці. Перебіг може бути різним: від локального висипу до ураження ока, вуха чи розвитку тривалого нейропатичного болю. Саме тому важливо вчасно розпізнати симптоми й звернутися до лікаря.

Що таке оперізуючий лишай та чому він виникає?

Вітряну віспу й оперізуючий лишай спричиняє один і той самий вірус — Varicella zoster. Після первинної інфекції він переходить у латентний стан і зберігається в нервових гангліях. При реактивації VZV поширюється вздовж нервових волокон до шкіри, тому біль і висип часто зосереджені з одного боку тіла.

Основні причини оперізуючого лишаю пов’язані не з повторним зараженням, а саме з реактивацією вірусу. Ризик підвищується з віком, при імуносупресії, після трансплантації, при ВІЛ, онкологічних та гематологічних захворюваннях. Такий зв’язок описаний, зокрема, в огляді Steinmann та співавт. (2024).

Окремі дослідження також повідомляли про асоціацію між перенесеними інфекціями, зокрема COVID-19, і подальшою реактивацією VZV. Водночас сама асоціація не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку. Стрес та інфекції можуть супроводжувати реактивацію вірусу, а переохолодження саме по собі не вважається доведеною причиною herpes zoster.

Чи заразний оперізуючий лишай?

Людина з активними пухирцями може передати VZV тому, хто раніше не хворів на вітряну віспу й не має імунітету до вірусу. Після такого контакту в іншої людини розвивається вітряна віспа, а не оперізуючий лишай.

Ризик передачі зберігається доти, доки пухирці не підсохнуть і не вкриються кірочками. У цей період варто прикривати висип, регулярно мити руки та уникати тісного контакту з людьми, для яких інфекція може становити особливий ризик: вагітними без імунітету до VZV, новонародженими та людьми з вираженим імунодефіцитом.

Стадії розвитку та характерні симптоми хвороби

Як починається оперізуючий лишай?

Симптоми оперізуючого лишаю нерідко виникають ще до появи висипу. Це можуть бути біль, печіння, свербіж, поколювання або незвична чутливість шкіри. Іноді приєднуються слабкість чи головний біль. Навіть легкий дотик одягу може викликати біль — такий стан називають алодинією.

Через відсутність видимих змін на шкірі початкові прояви іноді нагадують невралгію або м’язовий біль. Через певний час у тій самій зоні зазвичай з’являється характерний висип. Класичного інкубаційного періоду для herpes zoster немає, адже VZV може залишатися в латентному стані багато років.

Як виглядає висип і де він з’являється?

Для herpes zoster характерний однобічний болючий пухирцевий висип у поєднанні з нейропатичними відчуттями. Везикули з’являються на почервонілій шкірі вздовж ураженого нерва й у типовому випадку не переходять через середню лінію тіла.

Висип може виникнути на тулубі, шиї, обличчі або кінцівках. Його розташування залежить від того, які нервові структури залучені до процесу.

Стадія загоєння

Згодом пухирці підсихають і вкриваються кірочками. Шкірні прояви переважно загоюються протягом 2–4 тижнів, однак біль іноді зберігається довше. Тривалість лікування оперізуючого лишаю залежить від тяжкості перебігу, локалізації висипу, віку людини та наявності ускладнень.

Після загоєння на шкірі можуть залишатися тимчасові зміни пігментації, а при більш тяжкому ураженні — рубці.

Особливі та нетипові форми хвороби

При типовому перебігу часто уражаються грудні дерматоми, пов’язані з міжреберними нервами. Якщо висип виникає на обличчі, процес може охоплювати гілки трійчастого нерва.

Окрім класичної дерматомної форми, описані абортивний, бульозний, геморагічний, некротичний і дисемінований варіанти. Zoster sine herpete — це реактивація VZV із нейропатичним болем без характерного пухирцевого висипу.

Особливої уваги потребує ураження ділянки ока або вуха. Herpes zoster ophthalmicus може загрожувати зору. Поєднання висипу у вусі, болю та слабкості мімічних м’язів може бути ознакою синдрому Рамсея — Ханта.

У тяжких або дисемінованих випадках можливе ураження внутрішніх органів. У медичній літературі описані VZV-пневмонія та гостра псевдообструкція товстої кишки — синдром Огілві. Останнє ускладнення трапляється винятково рідко. Неврологічні, очні та шкірні ускладнення herpes zoster розглянуті, зокрема, в огляді Giannelos та співавт. (2024).

Коли потрібна допомога дерматолога та невролога?

Типовий herpes zoster лікар часто може розпізнати за характером болю та висипу. Якщо клінічна картина нетипова, для підтвердження VZV може застосовуватися ПЛР матеріалу з висипу. Інші дослідження призначають за показаннями.

При появі характерних шкірних проявів можна звернутися до дерматолога або сімейного лікаря. Допомога невролога чи фахівця з лікування болю може знадобитися при вираженому нейропатичному болю або його тривалому збереженні.

Термінового огляду потребує висип біля ока або у вусі, значне поширення висипань, тяжкий загальний стан чи перебіг на тлі імунодефіциту.

Для первинної оцінки шкірних проявів можна записатися на консультацію дерматолога Gold Laser. Лікар збере анамнез, огляне шкіру та за потреби визначить, які додаткові обстеження або консультації потрібні.

Як лікувати оперізуючий лишай

Противірусна терапія

Основою лікування herpes zoster є системні противірусні препарати — ацикловір, валацикловір або фамцикловір. Найбільший ефект очікують при ранньому початку терапії, бажано протягом перших 72 годин після появи висипу. Значення раннього лікування також підкреслюється в огляді Lim та співавт. (2024).

Якщо з моменту появи висипу минуло більше трьох діб, це не означає, що звертатися до лікаря вже пізно. Рішення щодо терапії залежить від появи нових висипань, локалізації процесу, тяжкості симптомів і факторів ризику.

Контроль болю

Схему знеболення підбирають відповідно до характеру й інтенсивності симптомів. Можуть використовуватися аналгетики, а при нейропатичному болю лікар може призначити габапентин, прегабалін або певні антидепресанти.

Кортикостероїди не замінюють противірусну терапію й застосовуються лише за відповідними показаннями.

Чим мастити оперізуючий лишай?

Універсальної мазі, яка могла б замінити основне лікування, немає. Місцевий догляд спрямований передусім на те, щоб підтримувати шкіру чистою та не травмувати висип.

Пухирці не слід проколювати або припікати спиртом, йодом чи іншими подразнювальними розчинами без рекомендації лікаря.

Важливі правила домашнього догляду та гігієни

Чи можна мочити оперізуючий лишай? Шкіру можна делікатно очищати, не розтираючи уражені ділянки. Після миття її краще обережно промокнути чистим рушником. Американська академія дерматології також рекомендує підтримувати висип чистим і за потреби прикривати його неадгезивною пов’язкою.

Чи можна гріти оперізуючий лишай? Прогрівання не лікує VZV. Для полегшення дискомфорту частіше рекомендують прохолодний вологий компрес.

У домашньому догляді:

• носіть вільний м’який одяг;
• не розчісуйте й не проколюйте пухирці;
• мийте руки після контакту з висипом;
• не користуйтеся спільними рушниками;
• до утворення кірочок уникайте тісних контактів із людьми з груп високого ризику.

Повна дезінфекція оселі або відмова від душу не потрібні. Основне значення мають чистота ураженої шкіри, гігієна рук і зменшення прямого контакту з активними висипаннями.

Оперізуючий лишай: наслідки

Найвідомішим тривалим ускладненням herpes zoster є постгерпетична невралгія (ПГН). Це біль, який зберігається після загоєння шкіри й може проявлятися печінням, прострілами або болісною реакцією навіть на легкий дотик. Ризик ПГН зростає з віком.

В огляді Tang та співавт. (2023) серед методів лікування ПГН розглядаються трициклічні антидепресанти, габапентин, прегабалін, а також місцеві засоби з лідокаїном або капсаїцином. Якщо біль залишається стійким, лікар може застосовувати нервові блокади та інші інтервенційні методи.

TENS та електроакупунктуру також досліджували як допоміжні підходи до контролю нейропатичного болю. Проте доказова база для них неоднорідна, тому вони не замінюють стандартну фармакотерапію.

Імпульсна радіочастотна терапія вивчається як один із варіантів при рефрактерній ПГН. Це спеціалізований метод, який може розглядатися у випадках, коли стандартне лікування не забезпечує достатнього контролю болю.

Вакцинація від оперізуючого герпесу

Вакцинація допомагає знизити ризик розвитку herpes zoster і постгерпетичної невралгії. Shingrix — рекомбінантна нежива вакцина.

За даними CDC, у клінічних дослідженнях її ефективність проти herpes zoster становила близько 97% серед імунокомпетентних людей віком 50–69 років і близько 91% серед людей від 70 років. Для людей з імунокомпрометованими станами показники залежать від конкретної групи.

CDC рекомендує дві дози Shingrix людям від 50 років, а також дорослим від 19 років, які мають імунодефіцит або отримують імуносупресивну терапію. Zostavax — жива вакцина попереднього покоління, яка більше не використовується у США. Доступність вакцини та схему вакцинації в Україні варто уточнювати з лікарем.

При появі однобічного болючого висипу, особливо поблизу ока або вуха, не варто відкладати медичний огляд. Раннє звернення дає змогу швидше встановити діагноз і визначити відповідну тактику лікування.